Читаем Лис Микита (вид. 1953) полностью

Лис Микита (вид. 1953)

Тут казково-сатирична поема Івана Франка «Лис Микита» представлена за канадською публікацією 1953 року. Видана ця книжка у міс…

Іван Франко

Литература для детей / Сказки 18+

Надійшла весна прекрасна,Многоцвітна, тепла, ясна,Мов дівчина у вінку;Ожили луги, діброви,Повно гамору, розмовиІ пісень в чагарнику.Лев, що цар є над звірами,Пише листи з печатками,Розсилає на весь світ:«Час настав великих зборів!Най зійдесь до царських дворівШвидко весь звірячий рід».Ось ідуть вони юрбами,Мов на відпуст з корогвами —Все, що виє, гавка, квака;Лиш один мов і не чує,В своїм замку, знай, ночує —Лис Микита, гайдамака.Ой, недаром він ховаєсь!Знать, сумління обзиваєсь:«Кривдив ти звірячий люд!»Тим часом в своїй столиціЦар засів поруч цариці,Щоб творити звірам суд.Перший вийшов Вовк Неситий.«Царю, – каже, – від МикитиВже мені хоч пропадать!Діток моїх б’є, кусає,А Вовчицю обмовляєТак, що й сором повідать!А й мене – хіба ж то чесно? —Як він хитро і облесноМало в гріб раз не ввігнав!Се було ще того разу,Як я з царського указуМировим суддею став.От до мене вбіг Микита:«Вовче, справа знаменита!Штири барани ось тут.Їм лишилася по батькуГарна частка поля в спадку,І на твій здаються суд.Бачиш, почали свариться,Ані руш їм поділиться —Геометри в них нема.Я веду їх в сюю нетру:Будь їм ти за геометру, —Праця буде недарма».Втішивсь я – нема що крити.Бачте, баранів миритиДуже я люблю над все:Як зроблю їм справу в поли,То вам жаден з них ніколиВже рекурсу не внесе.От я швидко збираюся,З баранами вітаюся —Хлопці повні, як стручки!«Ну-бо, хлопці, поспішімо,На той спорний грунт ходімо!Маєте пальки, дрючки?»«Все є, – кажуть, – все готове!»Вийшли в поле Баранове,Стали мірять – ні, не йде!Тут замного, там замало,Вшир не хочуть, вздовж не стало,Бо тут ліпше, там худе.Далі каже Лис Микита:«Тут одна лиш стежка битаВас до правди заведе.Вовче, стань на середині,A з них кождий в сій хвилиніНа ріг ниви най іде.Станьте й стійте там спокійно,Кождий уважай подвійно!Як я крикну: раз, два, три! —То з вас кождий без уговкуЯкнайшвидше к пану ВовкуЩо є сили просто дри!Хто найшвидше дочвалає,Вовка з місця геть зіпхає,Матиме найбільшу часть.Зрозуміли?» – «Зрозуміли!» —«Ну, ставайте ж, і до цілиНай вам бог добігти дасть!»Всередині став я радий,Не доміркувався зради,А Микита на межиАж у собі радість тисне —Як не гаркне, як не свисне:«Раз-два-три! А враз біжи!»Ледве крикнув Лис Микита —Гей, як рушили з копитаБарани у той сам час!А як збилися докупи,То, вам наче штири ступи,В мене гопнули нараз.Штири барани відразуМої кості на логазу,Бачилося, потовкли;Я лиш зіпнув, закрутивсяТа й на землю покотився,Очі кров’ю заплили.Та прокляті бараниськаНе вважають, що смерть близька,Що зомлілий я лежу:Сей рогами звідси пхає,Той в противний бік штовхає,Щоб посунути межу.Довго ще так правувались,Щохвилини розбігалисьТа й рогами в мене бух!А Микита, той собака,Реготавсь, аж лазив рака,Що так з мене перли дух.І були б за нюх табакиТам на вічну ганьбу такиВовка вбили барани,Та, дав бог, моя ВовчицяТам надбігла подивиться, —Аж тоді втекли вони».Хоч як жалібно сю повість,Мов сумную дужу новість,Вовк цареві голосив,То цариця хихоталась,Та й цар, щоб не знявся галас,Ледве в собі сміх душив.Гектор, Цуцик, неборака,Став на лапки та й балака:«Царю, страже наших прав!Ковбаси я мав шматочокТа й сховав її в куточок, —Лис і тую в мене вкрав!»Кіт Мурлика скочив жваво:«Бач, яке собаче право!Ковбаса була моя!Що Лис злодій, я не спорю,Але ковбасу в ту поруВ ковалихи викрав я!»«Чиста правда, що й казати, —Рись почав так промовляти, —Лис Микита злодій є.Він сумління, честь і віруЗа дриглі, горівки міруБез вагання продає.Таж то нехрист, таж то Юда!Патріот – у нього злуда!Хто ж добра б від нього ждав?Знаю я його натуру!Він царя б жидам на шкуруЗа свинини фунт продав.Заяць ось – душа спасенна,Як жиє, ні в ніч, ні денноЗла нікому не хотів.Ну, пішов він до Микити,Той, бач, мав його навчитиТропарів і кондаків.Ой, гірка була наука!Лис відразу взявсь до бука, —А прийшли на п’ятий глас,Він струснув Зайця, мов грушу;Був би витряс з нього й душу,Якби я його не спас».Аж ось виступив до трону,Щоб взять Лиса в оборону,Стрий його, Борсук Бабай.«Добре то старі казали:Жди від ворога похвали!Що тут наплели, гай, гай!І не сором вам, Неситий,Власну ганьбу розносити,Відгрівати давню пліснь?А ви краще б нагадали,Як ви з Лисом вандрували, —То правдива, свіжа піснь.Вірним другом був Микита,Але ваша злість неситаЗлом платить найліпшу річ.Раз ото степами йшли ви,Голод мучив вас страшливий,Хоч коліна власні їж!Аж тут чути: «Гатьта! Вісьта!»Їде шляхом хлоп до містаЗ рибою на торг, мабуть.«Гей, – Лис каже, – мисль щаслива!Брате, буде нам пожива,Лиш гляди та мудрий будь!»Скочив Лис з одного маху,Бач, і впав посеред шляху,Мов здохлий, простяг лапки.І лежить отак простертий —Він же ж міг пожити смертиВід мужицької руки!Хлоп над’їхав – що за диво!З воза зліз, за камінь живо,Щоб його добити там.Далі бачить – він не диха!«От мій зиск, – промовив стиха, —На клапаню буде блам».Взяв Микиту за хвостинуТа й на віз між рибу кинув,Сів і їде в божий час.А Микита, той проноза,Ну ж метати риби з воза,В кадці лиш лишився квас.Риб не стало, Лис мій в ноги!Здибав Вовка край дороги, —Той остатню Щуку мне.«Ну-бо, брате Миколайку,Ти лишив для мене пайку?Погодуй тепер мене!»«О, – говорить Вовк Неситий, —Осьде пай твій знаменитий!На, смакуй, та не вдавись!»І – зміркуй безодню злості! —Дав йому лиш самі остіЗ риб, що вкрав так сміло Лис!А для Зайця річ нелюба,Що надрав учитель чуба?Ніби нас не драли всіх?Хто ж то бачив, щоб наукаЙшла до голови без бука?Се розмазувать – лиш сміх.А той Цуцик, Гектор куций,Сам спіймавсь на своїй штуці!Кіт Мурлика нам сказав:«Ковбасу ту знакомиту,За що скаржить він Микиту,Сам він у Мурлики вкрав.Мій братанок – муж побожний.Всякий проступок безбожнийЄ для нього наче хрін.Ось вже цілий рік минає,Як твердий все піст тримає,Не бере в рот м’яса він.Я вже сам не раз журився,Що так голодом зморився…» —Тут урвав нараз Бабай, —Бач, кумпанія чималаБог зна звідки причвалалаЗ криком, шумом в царський гай.Старий Півень перед веде,За ним по два у ряд іде,Носять мари на плечах:А на марах Курка лежить,За марами весь рід біжить —Плач і лемент, ох і ах!Півень перед троном царськимКрикнув тенором лицарським:«Милосердя, царю мій!Вся надія наша вбита!А убійця – Лис Микита!Най нас суд розсудить твій.Ми в монастирі святомуПроживали й зла нікомуНе чинили. Та не разБачив я, що попід брамиЛис мишкує, – все за намиСвоїм хижим оком пас.Я сі штуки добре знаю,Своїм дітям повідаю:«Стережіться, крий вас біг!В ліс мені не вибігати,Бо там ворог наш зубатий,Він життя вас збавить всіх.»Аж тут раз стук-стук до брами:В волосянці перед намиСтав Микита, як монах,Повітав нас благодаттюІ з цісарською печаттюЛист отвертий мав в руках.«Ось вам, – каже, – лист безпеки!Каже цар, щоб відтеперкиМіж звірами був спокій,Щоб братався Вовк з ВівцямиІ щоб я навіки з вамиБув як друг, як брат, як свій!Бач, пустинником я ставсяІ від м’яса відцурався,Їм лиш зілля й дикий мід.Мир вам, діти! Жийте з богом!»І, вклонившись за порогом,Він пішов собі у світ.«Ну, – тут дітям я говорю, —Воля, діти! Можна з дворуНам по стернях погулять!»Радість, втіха, спів між нами!Всі ми рушили до брами, —Та не всім прийшлось вертать.Лиш ми вийшли, – гульк, з укриттяЯк не скочить Лис МикитаТа й хахап мою дочку!Я як крикну: «Кукареко!»Але він вже був далеко,Вже сховався у ліску.Я кричу, мов в дзвони дзвоню…Вірні пси за ним в погонюКинулись – та, боже мій! —Принесли лиш труп бездушний!..Так той злодій непослушнийЗневажає наказ твій!»Цар сказав: «А що, Бабає?Дуже острий піст тримаєТвій братанок! Бачиш сам,Як то він спасає душу!Ні, кінець зробити мушуВсім подібним хапунам!»І Медведя зве, Бурмила:«Як тобі в нас ласка мила,Друже, меч свій прив’яжи,Йдти до Лиса, – най, мосьпане,Зараз тут на суд мій стане, —Строго-строго накажи!А вважай на ту падлюку,Щоб не вдрав яку він штуку,Бо то, брате, хитрий звір!» —«Що, мене б він смів дурити?»Закричав Медвідь сердитийТа й потяг в Микитин двір.

Фантастика

Любовные романы

Приключения

Детективы и Триллеры

Деловая литература

Дом и семья

Искусство, Искусствоведение, Дизайн

Компьютеры и Интернет

Литература для детей

Наука, Образование

Прочее

Техника

Справочная литература

Поэзия

Фольклор

Жанр не определён

Военное дело

Зарубежная литература

Знания и навыки

Лёгкое чтение

Родителям

Серьёзное чтение

Проза

Старинное

Религия, духовность, эзотерика

Учебники и пособия

Юмор

Документальная литература

Драматургия

Читаем Лис Микита (вид. 1953) полностью

Лис Микита (вид. 1953)

Похожие книги

Чудо-цветы (СИ)

Алпамыш. Узбекский народный эпос(перепечатано с издания 1949 года)

Я - Ангел

Дивные времена. Сказки

Гать (СИ)

Все жанры

Читаем Лис Микита (вид. 1953) полностью

Лис Микита (вид. 1953)

Похожие книги